Корисні інтернет посилання :
http://mariupolosvita.wixsite.com/0629 Департамент освіти Маріупльської міської ради
http://mon.gov.ua/ Міністерство освіти і науки України
http://pedrada.com.ua/ Педрада: портал освітян України
http://pedpresa.ua/ Освітній портал "Педагогічна преса"
Інтернет публікації для розвитку дітей:
http://7ya.com.ua сімейний портал в Україні: все про дітей
https://doshkilnyk.in.ua/ Журнал "Дошкільник.com.ua"
http://www.posnayko.com/ Дитячий пізнавально-розважальний журнал «Пізнайко»
http://baby.com.ua/ сайт, тут можна знайти розвиваючі та он-лайн ігри для дітей
http://mama-tato.com.ua МамаТато - усе, що ви маєте знати про дітей
http://www.kindereducation.com/ Дошколёнок — журнал для умных детей и их родителей. Обучающие и развивающие игры для детей дошкольного и младшего школьного возраста. Занимательные задачи. Изостудия. Детская психология
http://znaika-club.com.ua клуб активних батьків. література по вихованню та розвитку дітей. На форумі можно отримати консультацію або пораду.
http://teremoc.ru дитячі ігри, дошкільний розвиток, мультфільми, загадки.
http://feya.net.ua Маленька фея та сім гномів
http://www.chl.kiev.ua/umka/archive.html Сайт Українського Молодіжного Комп’ютерного Альманаха (УМКА)
http://malecha.org.ua Малеча - ресурс для батьків
Консультація для вихователів
«Позитивне ставлення до себе та
інших – запорука здоров’я»
Проблема збереження і зміцнення здоров’я дітей потребує комплексного підходу, що передбачає турботу не лише про фізичне, а й про інтелектуально-емоційне, духовне і соціальне благополуччя кожного вихованця, оскільки все це – нерозривні компоненти здоров`я людини. Сьогодні, ви дізнаєтеся про головні аспекти забезпечення психічного і духовного здоров`я малят, а також про те, як ефективно організовувати відповідну роботу в дитсадку.
1.Основи психічного і духовного здоров’я дитини.
У житті людини всі складові здоров’я – фізична, психічна, духовна і соціальна – пов’язані між собою, а їхній інтегрований вплив визначає загальне самопочуття особистості. Про кожну з цих складових необхідно дбати з дитинства.
З метою збереження психічного здоров’я дітей Базовий компонент дошкільної освіти закликає дорослих створити для них комфортне життя – здорове, змістовне, розмаїте, емоційно насичене, позитивно забарвлене – в усіх соціальних середовищах, зокрема у сім’ї та в дошкільному закладі.
2.Умови збереження психічного і духовного здоров`я дитини
Єдність вимог з боку всіх дорослих – вихователів, батьків, інших близьких людей.
Забезпечення психологічного комфорту, впевненості в захисті та благополуччі.
Психічне здоров’я – стан інтелектуальної сфери, основу якого становить загальний душевний комфорт, що забезпечує адекватні поведінкові реакції.
Духовне здоров’я – усвідомлення особистістю себе частиною природи і суспільства, прояв морально-вольових рис характеру в справах,спрямованих на творення, віра у виші духовні цінності, відповідальність перед іншими людьми, безкорисливість.
Також, до умов збереження здоров’я дитини належить
Відсутність фізичних і психологічних загроз, конфліктів.
Повага до особистості дитини, формування в неї почуття власної гідності, спілкування без тиску (ненасильницьке)
3. Важливим напрямом роботи педагогів, є створення умов для розвитку і закріплення у дітей життєвих навичок, які сприяють збереженню та зміцненню психічного і духовного здоров`я.
Навички самоусвідомлення та самооцінювання, які формуються завдяки усвідомленню власної унікальності, позитивному ставленню до себе, інших людей та життєвих перспектив.
Навички аналізу проблеми та прийняття рішень: уміння визначати сутність проблеми та причини її виникнення, знаходити оптимальні рішення і передбачати їх наслідки для себе та інших людей.
Навички самоконтролю: вміння адекватно виражати свої емоції та почуття і контролювати негативні прояви.
Навички успішного досягнення мети, які формуються на основі налаштування на успіх, розвитку вміння зосереджуватися на досягненні цілей.
Розвиток мотивації на збереження психічного і духовного здоров’я має базуватися на формуванні у дітей навичок самоусвідомлення та самооцінювання, що, в свою чергу, виростають з позитивного ставлення до себе та до інших людей.
4. Шляхи формування позитивного ставлення до себе та інших
Усвідомлення свого внутрішнього «Я» -- одне з новоутворень дошкільного віку, що виражається в системі уявлень дитини про себе: свої наміри, бажання, настрій; розумінні, чому саме вона віддає перевагу, що є для неї значущим, що вона цінує, що її цікавить. Усе це веде до формування узагальненого ціннісного ставлення до себе.
Позитивне ставлення дитини до себе проявляється в упевненості в собі, своїх силах, здатності розраховувати на себе, знанні своїх можливостей, умінні докладати зусилля для досягнення мети.
Прийняття себе забезпечує перебування дитини у злагоді з собою і позитивне ставлення до інших, що сприяє збереженню її психічного і духовного здоров’я.
Аби сформувати у дошкільнят позитивне ставлення до себе та інших, дорослі мають постійно підкреслювати свою віру в їхні можливості, хвалити за докладені зусилля, не порівнювати досягнення дітей між собою. Крім того, потрібна цілеспрямована робота, яку варто проводити починаючи з молодшої групи.
5. Насамперед важливо допомогти малятам навчитися визначати свої позитивні риси. Зокрема корисною для дітей усіх вікових груп є така гра.
Гра «Дзеркальце»
(малюки промовляють: «Я добрий, я чудовий, мене всі люблять » дітям 5-го року життя можна запропонувати розповісти, що їм подобається у їхній зовнішності. Старші дошкільнята кажуть комплімент своєму відображенню у дзеркалі.)
Варто пояснювати вихованцям, що для того, аби почуватися щасливою і радісною, людина має з любов’ю і повагою ставитися до себе, інших людей, до життя; вміти в усіх життєвих ситуаціях знаходити щось приємне, гарне, цікаве; не допускати негативних думок та емоцій; бачити в кожному добре начало; зустрічати людей усмішкою. Помітити позитивні риси однолітків допомагають дітям такі заходи:
Фотовиставка «Всі ми різні – всі ми гарні!»
Спостереження за однолітками «У пошуках схожості».
Гра перевтілення «сьогодні я буду…»
Складання розповідей-роздумів «У чому моя неповторність?»
Гра «Побажання на день» старші вихованці можуть створити «квітку побажань».
6. Мотиваційний етап – спостереження, запитання до дітей, постановка проблеми (діти разом з педагогом формулюють проблему, над якою працюватимуть, а саме: «Як впливає позитивне ставлення до себе та інших людей на здоров’я»)
Теоретичний етап – розповідь «Жити з усмішкою», інтерв’ю з дорослими, запитання для обговорення з батьками, бесіда «Як я ставлюся до себе та до інших? », запитання до дітей.
Практичний етап – дидактична гра «Щасливе намисто», сюжетно-рольова гра «Сім’я», дослідження «Щасливий день», моделювання ситуації «Врятуємо хлопчика-льодинку», практичні завдання «Знайди у знайомих добрі риси», «Привітайся з усіма», «Усміхнися собі»
Така діяльність сприяє поліпшенню настрою дітей, розумінню ними того, що позитивне ставлення до себе та інших людей дарує радість і задоволення.
«Ми любимо людей за те добро, яке їм зробили і зненавидім за зло, яке їм спричинили» (Л.Толстой)
КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ
Як обладнати робоче місце вихователя
в закладі дошкільної освіти?
Обладнання та насичення групової кімнати в першу чергу повинно бути направлено на всебічний розвиток дітей, реалізацію завдань предметно-ігрової діяльності дошкільників. Для вихователя дитячого садка робочим місцем є вся групова кімната. Проте для забезпечення ефективної педагогічної діяльності самого педагога ніяк не можемо не говорити про оснащення робочого місця самого вихователя. Адже правильно організувати його, означає подбати про такий добір і розміщення предметів, посібників, засобів, знарядь, необхідних для реалізації освітніх завдань розвитку, навчання та виховання дошкільників, щоб забезпечити максимальну зручність у користуванні ними, високу продуктивність педагогічної праці. Устаткування робочого місця вихователя має бути ретельно продумано, зорієнтовано на обох вихователів, що працюють на групі. Тому у кожній віковій групі створюється мікропедкабінет, де накопичується і систематизується весь дидактичний, наочний матеріал для організації пізнавально-розвивальної діяльності з дітьми відповідного дошкільного віку.
Для мікропедкабінету вихователя доцільно мати шафу, Бажано, щоб вона була закрита і розміщена так, щоб якогомога менше займала корисної площі, передбаченої для предметно-ігрової діяльності малят, чи, за наявності умов, розташовувалась в спальні.
Найперше, що повинен мати вихователь на робочому місці, це обов’язковий склад документів, визначений «Примірною інструкцією з діловодства у дошкільних навчальних закладах» (Лист Міністерства освіти і науки , молоді та спорту України 29.10.2012 № 1/9-786 «Про зміну порядку ведення діловодства у дошкільних навчальних закладах»): Книгу відомостей про дітей та їхніх батьків, Журнал обліку щоденного відвідування групи дітьми, Листок здоров’я дітей, Календарний план роботи, Картотеку дидактичних ігор, методичних розробок (конспекти різних видів роботи з дітьми тощо).
Проте, як свідчить практика, для ефективної педагогічної діяльності вихователя необхідна чимала кількість інших матеріалів: програм, довідкової, методичної, енциклопедичної, художньої дитячої літератури, навчально-методичних посібників, методичних розробок, конспектів чи сценаріїв занять, методичних рекомендацій, дидактичних ігор, технічних засобів навчання тощо.
Насамперед мікропедкабінет вихователя повинен містити інструкції з охорони праці та техніки безпеки:
- посадова інструкція
- інструкція по ПБ
- інструкція по ТБ
Необхідно мати копії нормативно-правових документів чи витягів з документів, що регламентують організацію освітнього процесу з дошкільниками, планування освітньої роботи з дітьми, забезпечення нормативної моделі якості життєдіяльності дитини в дошкільному навчальному закладі, розвиток дошкільної освіти. Обов’язковою умовою є наявність Базового компоненту дошкільної освіти - Державного стандарту дошкільної освіти України, діючої Програми та методичних рекомендацій до неї. Якщо в дошкільному закладі, крім державної програми використовуються додаткові комплексні, парціальні, регіональні програми, наявність цих програм також є обов’язковими в наповнюваності мікропедкабінетів вихователя.
Сьогодні сучасне технічне оснащення більшості дошкільних навчальних закладів надає можливість вихователям-методистам забезпечувати педагогічних працівників Витягами з річного плану роботи дошкільного навчального закладу. Тому мікропедкабінет вихователя може містити такий Витяг з Річного плану, де вказано наукову-методичну проблему, за якою працює дошкільний заклад, пріоритетні напрями роботи на навчальний рік, тематика засідань педагогічної ради, семінарів, семінарів-практикумів, консультацій, колективного перегляду, масових свят та розваг спортивного та музично-естетичного циклу, масових форм роботи з батьками, різноманітних конкурсів, оглядів, виставок з зазначенням терміну проведення та відповідальних.
Кожний вихователь прагне мати під рукою методичну, довідкову, енциклопедичну літературу, навчально - наочні посібники, настільно-друковані дидактичні ігри, дидактичні ігри виготовлені власноруч. Враховуючи те, що більшість педагогів організовує діяльність з дітьми за технологією блочно-тематичного планування, навчально-методичні посібники, демонстраційний та роздатковий дидактичний матеріал, дидактичні ігри, художньо-мовленнєвий матеріал, напрацьований матеріал з досвіду роботи доцільно систематизувати за тематикою блоків та підтемами тижнів, наприклад: «Дитячий садок», «Світ навколо тебе», «Щедра осінь ходить по землі», «Велике і маленьке», «Дім під дахом голубим», «Сторінками пізньої осені», «Ігри, іграшки, забави», «Зимовий вернісаж», «Ой весела в нас зима», «Добре - погано», «Таємниці світу техніки», « Мозаїка професій», «Моя сім'я, моя родин», «Подорож у світ мистецтва», «Малятам про тварин», «Весняний калейдоскоп», «Книжковий дивограй», «Світ крилатих» тощо. Проте нерідко навчально-методичні посібники та дидактичні ігри носять поліфункціональний характер, тож для зручності користування, про це зазначається в картотеці.
Мікропедкабінет вихователя може містити теки з державною символікою і з символікою дошкільного навчального закладу (гімн, герб, прапор, емблема, логотип) та групи (емблема, девіз, правила групи).
Оскільки, сучасні часописи друкують численну кількість цікавих методичних доробок, сценаріїв, методичних порад та рекомендацій з різних проблем розвитку і освіти дошкільників, педагоги намагаються накопичувати такий матеріал в своїх мікропедкабінетах. Тож такі матеріали бажано систематизувати за основними лініями розвитку Програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» та оформити тематичні накопичувальні теки за напрямками:
«Фізичний розвиток»
«Фізичний розвиток. Безпека життєдіяльності»
«Фізичний розвиток. Предметно-практична діяльність»
«Пізнавальний розвиток»
«Мовленнєвий розвиток»
«Соціально-моральний розвиток»
«Емоційно-ціннісний розвиток»
«Художньо-естетичний розвиток. Образотворча діяльність»
«Художньо-естетичний розвиток. Музична діяльність»
«Художньо-естетичний розвиток. Художня література»
«Художньо-естетичний розвиток. Театралізована діяльність»
«Креативний розвиток»
«Взаємодія з батьками»
«Ігрова діяльність дошкільників»
«Особливості розвитку дівчаток і хлопчиків»
Проте тематика накопичувальних тек може бути іншою, наприклад підпорядкована сферам життєдіяльності: «Природа: Космос. Земля»; «Культура. Предметний світ. Світ гри. Світ мистецтва»; «Люди. Родина. Інші люди. Людство»; «Я сам. Тілесне життя. Душевне життя. Соціальне життя» чи створена за освітніми лініями Базового компоненту дошкільної освіти (нова редакція) як то: «Особистість дитини» ( «Фізичний розвиток», «Безпека життєдіяльності», «Здоров’я та хвороби»); «Дитина в соціумі» ( «Сім'я, родина» «Люди (дорослі, діти)»; «Дитина в природному довкіллі»; «Дитина у світі культури»; «Гра дитини»; «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»; «Мовлення дитини».
До накопичувальних тек за напрямками вихователями можуть добиратись журнальні статті всеукраїнських часописів з методичними рекомендаціями; цікаві, перспективні методичні розробки педагогів дошкільних навчальних закладів України; конспекти, сценарії, плани проведення окремих форм роботи з дошкільниками з власного досвіду роботи; довідковий та художньо-мовленнєвий, ілюстративний матеріал; доцільно вказувати перелік авторських програм, технологій, авторів та тематику перспективного педагогічного досвіду.
Педагогічна діяльність педагога в сучасному дошкільному закладі сьогодні неможлива без сучасних технічних засобів. Виходячи з умов, для використання в освітньому процесі на сьогодні в своєму арсеналі вихователі можуть мати сучасні портативні радіоприймачі з виходом на флешку, магнітофони, музичні центри, DVD, телевізори, ноутбуки, цифрові фотоапарати, відеокамери, мультимедійні проектори, фліпчарти тощо. Наявність технічних засобів в мікропедкабінеті передбачає і наявність аудіо, відео записів художніх та музичних творів для слухання та музичного супроводу фізкультхвилинок, вправ-релаксацій, вправ-емпатій, психологічних етюдів; мультфільмів; електронних презентацій для дітей за темами блоків та батьків.
Для зручності користування обома вихователями, доцільно мати перелік майна і документації робочого місця вихователя, картотеку навчально-методичної і довідкової літератури, картотеку навчально-наочних посібників та дидактичних ігор, переліку аудіо, відео записів художніх та музичних творів для слухання та музичного супроводу фізкультхвилинок, вправ-релаксацій, вправ-емпатій, психологічних етюдів; мультфільмів; електронних презентацій для дітей та батьків з зазначенням місця зберігання.
Каталог про зміст мікрометодкабінету краще створити відповідно за темами блоку і темами тижня, де вказати наявність відповідної методичної літератури, художньої дитячої літератури, дидактичних ігор, демонстраційного і роздаткового матеріалів, навчально-методичних посібників. методичних розробок, мультимедійних презентацій тощо.
На тему створення розвивального середовища в групових приміщеннях опубліковано чимало статей та методичних рекомендацій. Варто зазначити, що обладнувати та наповнювати осередки групового приміщення слід згідно з Типовим переліком обов’язкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок дошкільного навчального закладу (наказ МОН України від 11 вересня 2002 року № 509) та методичними рекомендаціями «Підбір і використання іграшок для дітей дошкільного віку в дошкільних навчальних закладах (лист МОН України від 18 липня 2008 року №1/9-470)», «Підбір і використання іграшок для дітей раннього віку в дошкільних навчальних закладах» (лист Міністерства освіти і науки України від 17 березня 2006р. №1/9-153). Корисним буде взяти до уваги посібник К.Крутій «Освітній простір дошкільного навчального закладу» ч.1,ч.2. Запоріжжя. ЛІПС.2009р. та орієнтовну структуру підготовки до нового навчального року предметно-ігрового середовища з досвіду роботи педагогічного колективу дошкільного навчального закладу №256 «Теремок» міста Києва за статтями:
· Галяпа М. «Реалізація права дитини на свободу та вільний розвиток» // журнал «Вихователь-методист» №0/2008. С. 50-60.
· Галяпа М. «Забезпечити вільний розвиток найменших» // журнал «Вихователь-методист» №1/2009. С. 63-66.
До перспективного плану розвитку мікропедкабінету вихователі можуть включати наступні напрямки:
Ø організаційна робота щодо підготовки до нового навчального року
Ø освітньо-методична робота (оновлення тематичних добірок за темами пізнавального блоку; підбір методичних статей, розробка занять, виховних заходів; розробка матеріалів до стендів, куточків; робота щодо систематизації матеріалів; розробка мультимедійних презентацій до занять)
Ø удосконалення матеріально-технічної бази (поповнення мікропедкабінету дидактичною, довідковою, методичною, дитячою літературою; оновлення стендів змінної інформації; придбання методичного забезпечення; придбання ІКТ засобів )
Ø бібліографічна робота (створення систематизації і оновлення карток каталогу мікропедкабінету)
Методи ознайомлення дітей
з основами безпеки життєдіяльності
Щоб досягти бажаних результатів у формуванні знань про особисту безпеку в дітей, слід побудувати навчально – виховний процес на основних дидактичних принципах: систематичності, науковості, відповідності віку дітей, сезонності, зв’язку з іншими видами діяльності.
У групі необхідно створити матеріальну базу: виготовити таблиці із зображеннями стихійних лих, розробити пам’ятки з ОБЖ для батьків та дітей, підготувати дидактичні ігри, розмальовки та інше.
Методи ознайомлення дітей з основами безпеки життєдіяльності
Метод порівняння.
Вогонь – це друг, чи вогонь – це ворог?
Під час використання цього методу необхідно визначити, з якого порівняння починати – з порівняння за схожістю чи порівняння за контрастом. Порівняння за контрастом дається дітям легше, ніж за схожістю. Метод порівняння допомагає дітям виконувати завдання на групування і класифікацію. Для того щоб групувати, класифікувати предмети, явища, потрібні вміння аналізувати, узагальнювати, виділяти суттєві ознаки. Все це сприяє усвідомленому засвоєнню матеріалу і викликає інтерес до нього.
Метод моделювання ситуацій.
Дітей доцільно навчити складати план-карту групи, ділянки дошкільного закладу, дороги в дитячий сад і ін. Діти вчаться розташовувати предмети в просторі, співвідносити їх, «читати» карту. Завдання типу «Складемо план - карту групової кімнати, відзначимо небезпечні місця червоними кружечками». Моделювання таких ситуацій: дим у групі, дим із сусіднього будинку, прорвало водопровід(що ти будеш робити?), подай ножиці правильно, знайшов таблетку в групі (якими будуть твої дії?). Моделювання ситуацій дає дитині практичні вміння застосувати отримані знання на практиці і розвиває мислення, уяву, готує дитину до вміння вибратися з екстремальних ситуацій в житті. Для розвитку уяви та творчого початку важливо ставити дітей у ситуацію пошуку рішення логічних і практичних завдань. Наприклад, потрібно забити цвях, а молотка немає. Який варіант вирішення завдання запропонують діти? Вони можуть сказати, що можна попросити молоток у столяра. А якщо сьогодні столяра немає, а роботу треба зробити обов'язково? Вихователь щоразу ускладнює для дітей завдання. Діти пропонують забити цвях предметом, який не підходить за матеріалом, за формою і т.д. Не слід поспішати з підказкою, дуже корисно, щоб діти проявили гнучкість мислення і самостійно знайшли правильну відповідь. Таким чином, вихователь постійно звертає увагу дітей на різні предмети, викликаючи інтерес до їх будовою, функції, призначенням, і правила безпечного поводження з ними.
Метод повторення.
Найважливіший дидактичний принцип, без застосування якого не можна говорити про міцність засвоєння знань і виховання почуттів. На занятті він може виступати як провідний метод або методичний прийом. Від дітей потрібне вміння повторити те, що вони засвоїли. Повторення призводить до появи узагальнень, сприяє самостійному формулювання висновків, підвищує пізнавальну активність.
Методи експериментування і дослідження.
Вони дають дитині можливість самостійно знаходити рішення, підтвердження або спростування власних уявлень. Наприклад, дітям було поставлено питання: «Чому не можна прикрашати ялинку свічками?» Вони відповідали, що це негарно, що зараз багато красивих іграшок, а про небезпеку вони не думали. Тоді доречно показати дітям, що буде із сніжинкою, якщо її піднести до свічки. Діти розуміють, що свічка – це не прикраса, а небезпечний вогонь, від якого може виникнути пожежа. Цінність цього методу в тому, що він дає дитині можливість самостійно знаходити рішення, підтвердження або спростування власних уявлень.
Ігрові прийоми
Ці методи підвищують якість засвоєння пізнавального матеріалу і сприяють закріпленню почуттів. Одним із прийомів може бути уявна ситуація: уявна подорож, зустріч з уявними героями і т. п. Наприклад, «Давайте подумки уявімо, що ми з вами в далекому минулому, сірників не було, як же добували вогонь стародавні люди(древні люди терли паличку про паличку, били одним каменем про іншу, висікаючиіскри). Там ніхто не знав, що є інші способи видобутку вогню. Що ми розповімо їм про ці способи? ».«До нас у гості прийшов Незнайко, давайте йому розповімо про небезпечні ситуації в групі і вдома». Ігрове «начебто ...» розкріпачує дітей, знімає обов'язковість вивчення і робить цей процес природним і цікавим. Наприклад: «Начебто до нас у місто приїхав чоловік, який ніколи тут не був. Що ми йому покажемо в груповій кімнаті, а від чого застережемо?». Підвищенню емоційної активності допомагають ігри-драматизації, які можна включати в заняття (після прочитання художнього твору, при підготовці концерту).
Придумуванняказок на різні теми.
Придумаємо казку «Як я рятував ляльку відпожежі... про будинок, де я живу і де багато електричних приладів ...». Підвищенню активності дітей допомагають ігри-драматизації, які можна включати в заняття (після прочитання художнього твору «Котячий будинок», при підготовці розваги). Сильний вплив на почуття надає поєднання різноманітних засобів на одному занятті. Наприклад, читання художнього твору з наступним розгляданням ілюстрацій або картин, читання і подальша образотворча діяльність. Залежно від мети заняття, вікових особливостей дітей вихователь відбирає художні засоби і продумує прийоми, які посилюють вплив цих коштів на емоційну сферу дитини.
Життя – цікава штука,
Не проста його наука:
Щоб щасливо проживати,
Про безпеку треба дбати!
Про безпеку треба знати
Та усіх її навчати.
Як прийде незване лихо
З громом, з грюкотом, чи тихо,
В паніку ви не впадайте,
Допомогу надавайте!
І собі, своїм сусідам,
Всім, кого торкнулись біди.
Роль творчої діяльності вихователя
у розвитку творчих здібностей дошкільників
(Міні-лекція для вихователів)
Що означає бути творчим вихователем? Які особливості педагогічної творчості? Як це - творчо взаємодіяти з вихованцями? Поміркуймо разом...
Поняття творчість педагога здебільшого вживається, коли йдеться про впровадження інноваційних ідей у педагогічну діяльність. Результатом творчості вихователя є зростання його професійної майстерності та особистісний саморозвиток. Отже, творчість вихователя - це здатність винаходити в процесі повсякденної професійної діяльності щось нове, комбінувати й видозмінювати, адаптувати відоме до вікових та індивідуальних особливостей кожної дитини; гнучкість у виборі адекватних засобів впливу на малюка; пошук нестандартних способів розв'язання освітніх завдань; оригінальне доцільне застосування засобів стимулювання творчої ініціативи вихованців та їхньої пізнавальної активності.
Іншими словами, педагогічна творчість - засіб і водночас результат діяльності вихователя у подоланні себе вчорашнього, процес оновлення, вдосконалення у професійній діяльності. Позитивні почуття і емоції, що сповнюють вихователя в процесі творчої діяльності, не лише спонукають до подальшої творчої активності, а й відволікають від концентрації на стресогенних чинниках професійної діяльності, тим самим оберігаючи від стресів і запобігаючи виникненню синдрому професійного вигоряння.
Особливість творчості вихователя полягає в тому, що він легко налагоджує стосунки з кожним малюком як з творчою особистістю в процесі їхніх спільних багатократних ігрових, пошукових дій в різних сферах діяльності. І навпаки, вихователю, який недостатньо приділяє уваги своєму творчому професійному росту, важко знайти спільну мову з дітьми і налагодити з ними співпрацю.
Варто пам'ятати: продуктами творчості вихователя є не лише результати творчої діяльності у вигляді конспекту, нового дидактичного матеріалу чи гри, методичної розробки тощо, а й результати творчої співпраці з вихованцями: художній виріб, придумана казка, інсценована ситуація, розіграна роль персонажа у виставі, конструкторська споруда та інше.
Як показує наш багаторічний досвід, творчість не можна нав'язувати. Вона або є, або її немає, бо немає у педагога підтримки і віри у його потенційні можливості. Педагог сам шліфує свою творчість і для цього потрібна справжня свобода його діяльності і плідна праця. Отже, щоб мати в колективі творчих педагогів треба, насамперед, надавати їм можливість бути вільними в організації своєї роботи, підтримувати і заохочувати їх, дбати про створення певного конструктивного діалогу в системі «творче середовище - творчий педагог» та виробити переконання в кожного вихователя: "Я можу творити!» «Я здатна до творчості!», «Я хочу творити!», «Мені це потрібно!».
Маємо зважити ще на один момент: для запуску творчих механізмів у колективі педагогів максимально значущими саме на початкових етапах розвитку творчості є яскраві враження, події, явища та піки позитивних емоцій у вихователя та дітей. Таке емоційне занурення педагога та дітей у творчість супроводжується емоційним піднесенням: вихователь, отримавши від дітей зворотний заряд емоцій та енергії як результат співтворчості, налаштовується на новий творчий пошук і так триває щоденно. З таким вихователем дітям цікаво, такому вихователю діти довіряють, вони чують його з першого разу і емоційно відгукуються на пропозицію щодо діяльності, проявляють пізнавальну і творчу активність, демонструють прагнення бути схожим на улюбленого вихователя, з таким вихователем діти не хочуть прощатися в кінці робочого дня, і це є свідченням високого рівня його професійної майстерності і творчості.
Що може спонукати вихователя до творчості?
1. Готовність до творчості в професійній діяльності, його активна життєва позиція.
2. Професійна потреба в оволодінні секретами майстерності.
3. Прагнення вийти за межі умовностей та консервативних правил.
Варто пам'ятати: особливо добрий ефект є від того, коли творчий педагог, педагог-новатор не залишається на самоті зі своїми ідеями і надбаннями; він не лише розповідає про свої досягнення, демонструє їх, ділиться ними, а й спонукає своїх колег та залучає їх до спільного творчого пошуку, передає свій досвід роботи для активного використання у своєму та інших педагогічних колективах; творчий вихователь ніколи не буде сліпо списувати, а вдумливо генерувати свої ідеї у розв'язанні даної проблеми.
Іноді в педагогічних колективах трапляються вихователі, для яких характерні негнучкість психічних процесів, бідність ідей, пасивність. Вони звичні працювати лише за вказівкою іншого. Ефективною для такого вихователя є робота в парі з неординарною сильною особистістю. Тоді він намагається наслідувати колегу, робити свій посильний внесок у спільну діяльність, доповнювати свого творчого колегу, доводити його творчі задуми до логічного завершення.
Основні напрями творчої діяльності вихователя
· Щоденне моделювання процесу взаємодії вихователя з дітьми, в тому числі, складання змістовних календарних планів освітньої діяльності з вихованцями.
· Удосконалення відомих та розробка нових педагогічних методів і прийомів, активне використання їх у роботі з дітьми.
· Систематичне оновлення і збагачення ігрового та розвивального середовища в групі.
· Пошук неординарних форм роботи з дітьми (цікаві мандрівки, заняття-розваги, пошукова діяльність та експериментування, гурткова робота тощо).
· Опанування та упровадження сучасних прогресивних педагогічних технологій та ідей у практику роботи з дошкільниками.
· Вибір ефективних засобів стимулювання творчої активності дітей та їхніх батьків.
· Оригінальне розв'язання проблем методичного характеру (підготовка консультації, виступу на педраді; розробка конспекту нетрадиційного заняття чи розваги; творчий звіт тощо).
Яким же чином творча діяльність вихователя впливає на розвиток творчих здібностей дитини? Загальновідомо: у активного, творчого педагога і діти творчі. Він знає міру в тому, що дітям потрібно показати, а що вони самі мають відкрити під його керівництвом. Занадто поширені пояснення, виклад готових істин, пропонування зразків для запам'ятовування чи копіювання - все це не сприяє саморозвитку дитини, реалізації її творчих нахилів. Активність дитини, зокрема і творча, формується за умови підтримки дорослим її ініціативи. Численні ж заборони й негативні оцінки гальмують пізнавальну активність та розвиток творчих здібностей дошкільника.
Творчі здібності - це здатність дивуватися, пізнавати, вміння знаходити вихід із нестандартних ситуацій; це спрямованість на відкриття нового, незвичного, оригінального.
У розвитку творчих здібностей дітей важливішим є не прагнення здобути кінцевий результат, а сам процес діяльності - експериментування. Занадто прискіпливе ставлення до того, що робить дитина, до результатів її праці може стати на заваді розвитку її пізнавальної активності, творчих здібностей. Оскільки саме діяльність визначає розвиток дитини, настав час переорієнтувати освітній процес зі словесного, монологічного керівництва поведінкою і заняттями дітей на організацію діалогічної взаємодії в парах «дитина - дорослий» або мікрогрупах «дитина - діти», «діти - діти», чи навіть елементів полілогу в ході різних видів діяльності дітей (Замість монологічних вказівок вихователя - діалогічна взаємодія з дітьми).
Дитяча творчість, як правило, пов'язана з грою. Дошкільнята малюють і - грають, танцюють і - грають, конструюють і - грають, називають слова, складають речення, вигадують казки і - грають. Через гру дитина пізнає світ, у грі дитина робить спроби знайти своє місце в житті. Отже, в грі дитині слід ненав'язливо розкривати прийоми творчого мислення, вчити її помічати незвичне, виявляти креативність - одну із базових характеристик, що полягає у розвитку здатності дитини до творчості.
Характеристики творчості дитини:
· швидкість думки;
· гнучкість мислення;
· оригінальність ідей та рішень;
· сміливість;
· надзвичайна допитливість і цікавість;
· здатність до значної концентрації уваги протягом тривалого часу;
· стійкі бажання робити все по-своєму - незалежність дій і думок;
· винахідливість.
Варто зауважити: про рівень професійної майстерності вихователя та його творчий потенціал можна судити, виходячи із кількості в групі творчих дітей. На це вказують їх відповіді на заняттях, роботи з образотворчої діяльності, розповіді дітей з власного досвіду, створені казки, небилиці, загадки, конструкції з будматеріалу, виконані ролі в сюжетно-рольовій грі тощо.
Як показують наукові дослідження й досвід педагогів-практиків, творчі здібності дітей виявляються приблизно з п'ятого року життя, але це зовсім не означає, що до цього моменту їх не слід розвивати. Оскільки творчі здібності дитини формуються в процесі різних видів діяльності, педагогу варто постійно дбати про психолого-педагогічні умови для їх розвитку:
1. Забезпечувати систематичне накопичення дітьми якнайбільше позитивних вражень про навколишній світ під час різних видів діяльності (гра, малювання, конструювання, ліплення, аплікація, гра на ДМІ, співи й танці, театралізована діяльність, читання, письмо, складання віршів чи казок, праця, ДПД тощо).
2. Прагнути, щоб діти отримували задоволення від самого процесу діяльності і не займалися нею під примусом дорослого.
3. Забезпечувати стимулююче розвивальне середовище, наявність необхідних для творчої діяльності дошкільників завжди доступних матеріалів.
4. В жодному разі не давати негативної оцінки дитячій творчості.
5. Заохочувати цікаві та глибокі запитання дітей.
6. Активно використовувати в освітньому процесі нестандартні творчі завдання (зображувальні, музичні, словесні, логіко-математичні, творчі завдання комбінованого типу).
7. Не допускати надмірної опіки дітей, яка може заважати дитячій творчості.
8. Забезпечувати позитивний психологічний мікроклімат у групі.
(Далі проводиться діагностика творчих здібностей педагогів ДНЗ з використанням медіа технологій та обробка її результатів).
Консультація для вихователів
«Вплив загартування водою на здоров’я дітей»
Найліпшим проявом батьківської турботи є спрямування значних зусиль на формування міцного здоров'я дитини. Так що ж робити, щоб дошкільник зростав здоровим? Зміцненню імунітету сприяє загартовування, яке відбувається у різні способи, зокрема:
· прогулянки на свіжому повітрі за будь-якої погоди;
· провітрювання дитячої кімнати та спальні;
· обливання;
· обтирання;
· вмивання прохолодною водою.
У загартуванні можна використовувати природні чинники, які посилюють позитивний вплив фізичних вправ і сприяють зміцненню організму дитини. Під час такого загартування батькам, вихователям та медичним працівникам слід уважного спостерігати за дитиною.
Загартовувати - це означає систематично, багаторазово, дозовано впливати на організм тими чинниками, що часто спричиняють хвороби. Наприклад, досягати нормального протікання всіх фізіологічних процесів дитячого організму за будь-яких змін температури.
Головне завдання батьків у процесі загартування - створювати для дитини не «тепличні» умови, а такі, що дадуть їй змогу зміцнити вроджені захисні сили організму.
Коли і як починати загартовувати дитину?
Проводити процедури загартування необтяжливо і просто, якщо ввести їх до розпорядку дня. У разі регулярного проведення таких процедур сформовані батьками навички поступово перетворяться на спосіб життя дитини.
Загартовування треба починати лише тоді, коли дитина здорова, і ліпше за все з настанням теплої пори року. Першим етапом має стати загартування організму під час щоденних гігієнічних процедур. Умиватися дитина має без сорочки. Так вона має змогу вимити шию і верхню частину грудей і потім насухо витертися рушником.
Перебуваючи вдома, важливо стежити за температурним режимом. Температура повітря в кімнаті не - має перевищувати +18...+20 °С, а вода для умивання - не вище ніж +17 °С. Провітрювати кімнату слід не менше ніж 4-5 разів на день. Єдине попередження - уникати протягів, аби запобігти застуді. Якщо в кімнаті протяг, то дитина має перебувати в іншому місці.
Загартовування водою слід проводити поступово - через кожні 5-7 днів знижувати температуру води на 1 °С, водночас уважно стежити за самопочуттям дитини і швидкістю її зігрівання після процедури.
Іноді потрібно тимчасово припиняти гартувальні процедури, зокрема у зв'язку з хворобою дитини. Після одужання їх потрібно відновити, проте продовжувати за температури води не нижче за +23 °С і меншої тривалості самої процедури.
Які способи загартовування рекомендувати батькам дошкільників?
Про те, як правильно загартовувати дитину, варто порадитися з педіатром. Знаючи особливості розвитку дитини, він може дати конкретні рекомендації. Розглянемо найбільш поширені способи загартування.
Одяг дитини необхідно добирати відповідно до погодних умов і рівня її фізичної активності*. Через високу рухову активність діти менше мерзнуть ніж дорослі. Одяг має бути з натуральних тканин, щоб дитина не пітніла.
Завжди можна взяти з собою на прогулянку запасні речі, в які вдягнути дитину, якщо похолоднішає.
Удома треба одягати дитину так само, як дорослого. Якщо в помешканні тепло, досить трусиків і майки. Ходити вдома найліпше босоніж, але не по підлогах із кахелю чи ламінату, застеленому на бетонну плиту. У такому випадку необхідно одягати шкарпетки чи взувати капці.
Важливим способом загартовування є прогулянки на свіжому повітрі. Уже з перших днів життя дитині необхідно хоча б декілька годин перебувати надворі.
Вплив сонячного проміння — головне джерело вітаміну D), який у свою чергу відповідає за правильний ріст дитини. Тому варто якомога більше вільного часу проводити на свіжому повітрі, тим більше в теплу пору року. Улітку можна поставити на балконі або біля будинку басейн, у якому дитина плескатиметься.
Також потрібно якнайчастіше виїжджати на природу: до лісу, річки, моря.
Повітряні ванни - це ефективний спосіб загартування, який проводять у будь-яку пору року в приміщенні за температури +16 °С..+18 °С. При цьому дитину одягають лише в білизну.
Приймати повітряні ванни починають за температури +18 °С й тривалості 5-10 хв. Протягом подальших десяти днів тривалість повітряних ванн поступово збільшують до 20 хв., а потім знижують температуру в кімнаті на 1 °С кожні 5 днів. Лише вже загартовані діти можуть приймати повітряні ванни за температури +10...+12 °С. У весняний і літній періоди повітряні ванни приймають надворі.
Дуже корисною для організму дитини є ходьба босоніж. Улітку на свіжому повітрі можна ходити по траві, піску, гальці тощо. У приміщенні ж доцільно застосовувати загартувальний комплекс «соляна доріжка». Розпочинається «соляна доріжка» резиновим килимком з виступами, на якому дошкільник стрибає. Це активізує рефлекторні точки стопи, що позитивно вливає на імунітет. Потім дитина ходить босоніж: по махрових рушниках, змочених у розчині морської чи кам'яної солі Далі дитина йде, витираючи ноги від солі, змоченим прісною водою рушником. Останній етап «соляної доріжки» — прогулянка сухим рушником. Після закінчення вправи дитина має одягти сухі шкарпетки.
Запорукою міцного здоров'я є водне загартовування. Корисно в кінці кожного купання обливати дитину водою, на декілька градусів холоднішою, ніж була під час купання. Поступове зниження температури водії поліпшує тонус її м'язів і підвищує імунітет. Для поліпшення кровообігу, стимулювання обміну речовин і заспокоєння нервової системи у воду можна додавати багату на мікроелементи морську сіль або відвари трав,
Слід зазначити, що загартовування водою слід починати в теплу пору року, щоб до осені організм дитини вже був добре загартований.
Для дітей, які часто страждають на нежить і кашель, підготовкою до водних процедур є сухі розтирання тіла жорсткою волохатою рукавичкою до почервоніння шкіри.
Проводити розтирання слід одразу після ранкової гімнастики. Через два тижні регулярних розтирань можна перейти до вологих обтирань. Рукавичку потрібно змочити водою за температури +30 °С, віджати і швидко обтерти груди і живіт дитини, а потім витерти їх махровим рушником. Так само розтерти спину, потім - руки і ноги.
Кожні 5-7 днів температуру води знижують на 1 °С, доки вона не буде +15 °С. Якщо дотик вологою рукавичкою дитині неприємний, можна не знижувати температуру води, а залишити на позначці +20 °С. Такі обтирання потрібно проводити впродовж року.
Простим і доступним способом підвищення імунітету є спеціальний гартувальний масаж, що проводять у чотири етапи:
Тиждень
Засоби для розтирання дитини
Перший
Суха рукавиця
Другий
Волога рукавиця, змочена в теплій воді
Третій
Волога рукавиця, змочена водою нижчої температури
Четвертий
Масажна щітка
Темп зниження температури і застосування масажної щітки визначають відповідно до реакції дитини на процедуру.
Після кожної процедури дитина вдягає суху білизну.
Якщо дитині не до вподоби обливання водою з голови до ніг, то необхідно привчати до цієї процедури поступово: спочатку обливати прохолодною водою лише ніжки, потім - по пояс. Коли такі процедури стануть звичними, час переходити і до повного обливання. Загалом обливання проводять так: піввідра води виливають на . одне плече дитини і стільки ж на інше. Можна також застосовувати душ. Температуру води спочатку встановлюють +33...+32 °С, а через 5-7 днів знижують на 1 С°, поступово доводячи до +20 °С. Після обливання тіло дитини розтирають до почервоніння шкіри.
Одним із найліпших способів загартування є купання. Починати купання дітей слід за температури води не менше ніж +18 °С. Перших 2-3 купання дуже короткі: достатньо лише увійти у воду і пірнути 2-3 рази. Після купання слід добре розтерти тіло дитини рушником.
Наступного разу тривалість перебування дитини у воді зростає до п'яти хвилин. Потім час купання слід поступово довести до двадцяти хвилин.
Якщо у воді або після виходу з неї дитині холодно, у неї «гусяча шкіра», посиніння губ і тремтіння, то купання було занадто тривалим.
Для щоденного миття ніг холодною водою в таз наливають воду, дитина опускає туди ноги по щиколотку і топчеться 2-5 хвилин. Після цього насухо витирає ноги. Спочатку температура води становить + 34...+35 °С. Через 3-5 днів слід знизити температуру на 1-2 °С, доводячи її до +15 °С і навіть до +10 °С. Під час миття ніг потрібно стежити за тим, щоб дитині не було холодно. Після ванни ретельно розтирають ноги рушником.
Ці процедури мають бути щоденними. Якщо дитина захворіла, їх проведення тимчасово припиняють, а після одужання - розпочинають систематичне проведення процедури з теплішої води.
Протипоказання до загартування дошкільників
Якщо дитина захворіла чи погано почувається, то загартовування слід припинити, незалежно від способу його проведення. Це загальне правило загартування, проте існують і специфічні протипоказання до деяких процедур. Зокрема повітряні ванни не проводять за сильного вітру і несприятливої погоди. Якщо дитина тремтить, у неї «гусяча шкіра» тощо, то процедури слід припинити.
Протипоказаннями для прийняття сонячних ванн є:
· температура повітря вище +30 °С;
· усі форми диспепсії;
· кишкові інфекційні захворювання;
· гострі запальні захворювання.
Можливість прийняття сонячних ванн при туберкульозі легень вирішує лікар залежно від перебігу хвороби і стану хворого.
Купатися та плавати в басейнах та у відкритих водоймах заборонено у разі епілепсії або епілептичного синдрому, захворювання нирок, активної форми туберкульозу. Також не дозволяють купатися дітям з підвищеною температурою тіла та з гострими захворюваннями шлунково-кишкового тракту.
Розпочавши загартування дитини, не варто чекати дуже швидкого результату. Лише систематичне проведення процедур зміцнить її здоров'я. Наостанок слід наголосити, що процедури загартування мають викликати у дитини приємні відчуття, тому дуже важливо знайти до дитини індивідуальний підхід.
Консультація для педагогів
«Організація ігрової діяльності на прогулянках влітку»
Ефективним засобом оздоровлення та фізичного виховання дітей є прогулянки, які організовують на ігрових майданчиках, обладнаних для кожної вікової групи. Активна діяльність на прогулянці (ігри, фізкультурні комплекси, спортивні розваги, спостереження, трудова діяльність тощо) загартовує дітей, розвиває їхні рухи, сприяє фізичному розвитку, підвищує життєвий тонус. Тому в літній період слід забезпечити максимальну тривалість щоденного перебування дітей на свіжому повітрі.
Прогулянку здійснюють за будь-якої погоди за виключенням тих випадків, коли склалися небезпечні умови для її проведення. Літня прогулянка особливо важлива, тому що зі зменшенням навчального навантаження діти мають більше часу для самостійної діяльності. З'являється можливість пограти в улюблені ігри, використовуючи обладнання майданчиків, виносні іграшки та посібники; проявити свою ініціативу та творчі здібності.
Щоб зробити прогулянку цікавою та змістовною, вихователь має ретельно спланувати її. Правильна організація прогулянки передбачає зміну різних видів діяльності (гра, праця, спостереження тощо) та забезпечення оптимального рухового режиму.
Прогулянки розширюють можливості індивідуальної роботи вихователя з дітьми. Малорухливих дітей слід активізувати, залучати до діяльності, яка сприяє підвищенню інтересу до рухливих ігор та вправ, частіше вправляти в тих способах виконання рухів, якими дитина володіє гірше. Активних і рухливих дітей слід залучати до діяльності, яка передбачає точні рухи, увагу та стриманість. Але завжди треба враховувати особистий інтерес дитини до певних ігор та вправ.
Улітку бажано широко використовувати спортивні ігри та вправи: елементи гри в бадмінтон, настільний теніс, городки, волейбол, футбол, катання на велосипеді, самокаті тощо.
Пішохідні прогулянки за межі дошкільного закладу
Теплий період року сприяє організації з дітьми пішохідних прогулянок за межі дитячого садка. Правильно організовані пішохідні прогулянки в поле, ліс, парк, сквер допомагають удосконалювати рухові навички та підвищувати витривалість дітей дошкільного віку. Для вихованців молодшої групи прогулянки в один кінець мають тривати 15-20 хвилин, для середньої — 20- 25 хвилин, а для старшої — 30-40 хвилин. Щоб запобігти перевтомі, потрібно зупинятися для відпочинку на 2-3 хвилини через кожні 10 хвилин руху. Під час таких прогулянок діти мають змогу закріпити й удосконалити рухові вміння та навички в природних умовах: піднятися на гірку й збігти з неї, пройти по дереву, яке лежить, по м'якому сипучому піску, перестрибнути з каменя на камінь тощо. У них розвивається спритність, швидкість, витривалість тощо.
Спортивно-туристичні походи
Одним із напрямів роботи з фізичного виховання дошкільників улітку є організація спортивно-туристичної роботи. Спортивно-туристичні походи проводять за участю батьків, використовуючи туристичне спорядження. У поході діти можуть у природних умовах удосконалювати навички, набуті в різних життєвих ситуаціях, вправлятися в подоланні перешкод, орієнтуванні на місцевості. Під час переходу до місця стоянки дітям можна давати певні завдання, які потребують виконання основних рухів: різних видів ходьби й бігу, стрибків, лазіння, вправ на рівновагу тощо. На кінцевому пункті влаштовують короткий відпочинок з ігровими забавами та сюрпризами, а потім можна організувати активну рухову діяльність із використанням природних перешкод, ігор-естафет, різноманітних змагань сімейних команд тощо.
Дотримання безпеки на прогулянці
Ефективність прогулянки цілком залежить від вихователя. Його досвід і знання мають бути спрямовані на максимальне використання позитивного впливу природи на здоров'я дитини, а також на попередження всіх небезпек, пов'язаних із сезонними змінами в природі.
У літні спекотні дні ліпше організовувати ігри в затемненій зоні, де сонячні промені розсіяні. Діти обов'язково мають бути в головних уборах. Сонячні ванни проводять строго дозовано під наглядом медичних працівників з урахуванням індивідуальної чутливості дітей до сонця, особливостей стану їхнього здоров'я. Під час рухової активності в організмі людини підвищується теплоутворення.
Якщо температура повітря перевищує рекомендовані межі, то процес тепловіддачі організмом утруднюється, що призводить до перегрівання, порушення теплової рівноваги. Усе це може погіршити функціонування фізіологічних систем, що не лише знижує ефективність діяльності, але й негативно впливає на здоров'я дитини, спричиняє застудні захворювання. Тому в умовах спекотного клімату при температурі + ЗО °С і вище прогулянку в першій половині дня доцільно перенести на більш ранній час, а діяльність, яку передбачали організувати на майданчику, з деякими змінами можна провести й у приміщенні.
Під час колективних бесід, спостережень чи пояснень не рекомендовано ставити дітей обличчям до сонця, бо це негативно впливає на зір і розсіює увагу.
На прогулянці потрібно суворо дотримувати питного режиму, особливо у спекотні дні. Адже підвищена рухова активність та висока температура повітря зневоднюють організм.
Загартування дітей раннього віку
Усі ми знаємо, що хвороби краще попереджати, ніж лікувати. Але як підвищувати захисні сили організму в немовляти?
Всупереч хворобами гартувати малюка потрібно впродовж усього року — слід уникати перерв, а інтенсивність і тривалість процедур поступово підвищувати.
Регулярність виконання процедур —- це запорука успішного загартовування. Якщо ж ви будете виконувати їх час від часу, то навряд чи слід очікувати позитивних результатів.
Намагайтеся проводити всі процедури у формі гри. Ефект загартовування лише посилиться, якщо маляті подобатиметься Цій процес. Використовуйте все, що любить малюк, — іграшки, віршики, пісеньки, картинки. Імпровізуйте, щоб йому було весело та цікаво.
Рекомендовано поєднувати загартовування з масажем: так розвиток дитини буде гармонійним, а самопочуття — хорошим.
Як свідчить медична статистика, діти, яких батьки загартовують, мають більш міцний імунітет і приблизно в 3,5 раза менше хворіють на ГРВІ, ніж їх незагартовані однолітки.
У жодному разі не допускайте перегрівання чи переохолодження дитини під час процедур. Терморегуляція в малюків ще не досконала, і коливання температури тіла для них — норма. Уважно стежте за температурою повітря і води, не перестарайтеся з перебуванням малюка на сонці. Завжди добирайте для дитини відповідний до погоди одяг і взуття і захищайте її голову від сонцям
Усі процедури, пов'язані із загартовуванням, можна умовно поділити на загальні та спеціальні. Під загальними процедурами розуміють правильний режим дня, повноцінне харчування і гімнастику, а до спеціальних належать повітряні, водні та сонячні процедури.
Отже, почнемо з найпростішого виду загартовування — провітрювання кімнати, повітряні ванни під час прогулянки. Найпершою процедурою для малюків є провітрювання. Малята витрачають дуже багато енергії і споживають велику кількість кисню, тому постійне надходження свіжого повітря вкрай необхідно для хорошого самопочуття.
Провітрювати кімнату, у якій знаходиться дитина, необхідно в будь-який час року. Влітку вікно або кватирка повинні бути відчинені постійно, а взимку кімнату провітрюють п'ять разів на день. Причому малюка не потрібно забирати з кімнати на час провітрювання. Виняток становить наскрізне провітрювання. Оптимальна температура повітря в кімнаті, де знаходиться малюк, +20... +22 °С.
У наш час можна регулювати вологість і температуру повітря за допомогою систем мікроклімату і кондиціонерів. Але пам'ятайте, що зловживати цим не слід.
Загартовування має приносити лише користь!
Прогулянки на вулиці — це не тільки приємний, але й загартувальний захід. «Перепусткою» на прогулянку є стовпчик термометра.
Сонячні ванни
Перебування на сонці підвищує захисні сили організму, дає дитині заряд бадьорості та енергію. Проте слід пам'ятати, що малюки дуже чутливі до ультрафіолету, тому ванни під прямими сонячними променями їм строго протипоказані. їм підходить тільки перебування в розсіяних сонячних променях. Для малюків від року до трьох сонячні процедури проводять обережно і дозовано, і тільки діти старше трьох років можуть потроху засмагати на сонечку. Влітку в кліматі середньої смуги сонячні процедури рекомендовано приймати з 9 до 12 години, а на півдні — з 8 до і 10-ї ранку.
Протипоказанням є температура повітря + 30 °С і вища.
Восени, навесні і взимку промені сонця більш розсіяні, ніж улітку, тому вони дуже корисні для малюка.
