Легенда про Сонце

                Якось у давні часи звернувся Бог до зірок, своїх дітей:

            «Задумав я створити Матінку-Землю прекрасну і посіяти на ній насінинки життя».

             Багато зірок просилося — адже для зірки щастя — знайти своє місце.  Але Бог помітив найяскравішу і назвав її Сонцем.

             Потім треба було Матінку-Землю прибрати.

             Посіяв Бог на Землі насінинку життя у перший раз. Посміхнулося Сонечко і виросла з цієї насінинки різнобарвна сукня землі: дерева, квіти, плоди різні.

             Посіяв Бог на Землі насінинки життя у другий раз. Відправило Сонечко на Землю свої промінці і виросли з цих насінин тварини й птахи.

            Посіяв Бог насінини життя третій раз. Проникли сонячні промінці прямо у серцевину насінин життя, наповнили їх світлом, виросли з них різні народи і племена.

                З того часу і почалося: посміхнеться сонечко — зазеленіють дерева, розквітнуть квіти, забуяє трава; приголубить сонечко землю — виводять тварини дитинчат, птахи -  пташенят; наповнить світлом серце людини — стає вона сонцю подібна, тепло і світло біля неї людям.